ДОПОМОГА ДІТЯМ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ АНІМАЦІЇ В УМОВАХ БОМБОСХОВИЩА ЧИ ІНШОГО ОБМЕЖЕНОГО МІСЦЯ ТРИВАЛОГО ПЕРЕБУВАННЯ

Методичні рекомендації

Упорядник професор кафедри соціальної роботи
факультету психології Київського національного університету
імені Тараса Шевченка,

д.психол.н., проф. Александров Д.О.

Загальні положення надання першої психологічної допомоги дітям

В умовах війни однією з найбільш незахищених категорій населення, яке потребує першочергової психологічної та соціальної допомоги, є діти. Досвід хронічної психічної травматизації в умовах воєнного стану веде до формування у дитини відчуття постійної загрози, що переводить її психіку у стан постійного очікування на небезпеку. Повторний та часто непередбачуваний характер травматичних подій призводить до виникнення у дитини постійного «очікування на напад» – її тіло постійно «мобілізоване», у стані хронічного напруження концентрація гормонів стресу (норадреналіну та глюкокортикоїдів) також підвищена, що призводить до порушень біологічних функцій (сон, їжа, виділення тощо), пригнічення функцій імунної системи, а також ризику психосоматичних захворювань.

Пам’ять про травматичні події не може належним чином організуватися та інтегруватися. Частини пам’яті можуть бути «дисоційовані» – немов приховані за кулісами – і тоді має місце амнезія, інші частини пам’яті – некеровані: вони можуть переживатися дитиною знову і знову. Коли внутрішній світ дитини переповнений

болісними спогадами та фрагментами травматичної пам’яті, вона починає очікувати на небезпеку навіть там де її нема, може реагувати нападом, агресією або ж, навпаки, страхом/втечею, реакцією замри/«відключись» на відносно нейтральні події. Очікування небезпеки може призводити до тотальної недовіри та сприйняття інших людей як джерела потенційної загрози.

Особливості реагування дитини на критичні події, залежить від її віку та рівня розвитку. Це також залежить від організації взаємодії дітей з батьками, піклувальниками та іншими дорослими. Наприклад, маленькі діти не здатні повністю зрозуміти, що відбувається навколо, і особливо потребують підтримки дорослих. Слід пам’ятати, що діти справляються з кризовими переживаннями краще, коли поруч знаходяться сильні та спокійні дорослі. Тому члени сім’ї, батьки й опікуни є важливим джерелом захисту та емоційної підтримки дітей. Якщо діти перебувають разом з батьками, треба намагатися підтримувати дорослих у їхній турботі про дітей.

Загальні правила надання допомоги дітям

·  Назвіться - назвіть своє ім’я і скажіть, що прийшли допомогти.

·      Під час розмови намагайтеся перебувати на рівні їх очей дитини, використовуйте прості, зрозумілі їм слова і пояснення.

·  Якщо з дитиною є батьки, допоможіть їм забезпечити необхідну турботу.

·  Сприяйте перебуванню дітей разом з родичами, не дозволяйте розлучати їх.

·    Якщо з дитиною немає дорослих, дізнайтеся її ім’я, звідки вона і інші подробиці, які допоможуть знайти її близьких та членів сім’ї. За можливості передайте дитину на піклування фахівцям служби захисту дітей.

·  Не залишайте дитину без нагляду.

·  Якщо на місці немає служби захисту дітей, самі прийміть заходи, аби знайти їх близьких або зв’язатися з іншою родиною, яка може про них подбати.

·    За  можливості  захищайте  дітей  від  трагічних  сцен,  наприклад  від  виду загиблих, тяжких поранень або катастрофічних руйнувань.

·  Захищайте дітей від травмуючих оповідань про катастрофічні події.

·    Захищайте  дітей  від  зайвих  розпитувань  про  травматичну  подію  з  боку сторонніх людей, які не входять до групи порятунку.

·  Під час спілкування з дитиною зберігайте спокій, говоріть м’яко та привітно.

·     Якщо  дитина  хоче  розповісти,  то  вислухайте,  що  вона  каже  про  свої переживання, думки та почуття.

·    При тривалому перебуванні з дитиною, наприклад, у бомбосховищі чи пунктах евакуації, намагайтеся організувати її дозвілля, постарайтеся просто поговорити на цікаві для неї теми з урахуванням віку або залучити до гри. Адже ігрова діяльність полегшує переживання та відволікає дитину від травмуючих спогадів.

Пам’ятайте, що у дітей також є власні ресурси для подолання труднощів. Дізнайтеся у них, як вони раніше справляються з труднощами, підтримуйте використання позитивних стратегій і допомагайте їм уникнути негативних.

 Ді ти старшого віку і підлітки часто здатні самі допомагати в кризовій ситуації,

 тому доцільно залучити їх до надання допомоги іншим, це до зволить їм відновити

 самовладання, підвищити самоповагу та впевненість у соб і та своїх силах .

Допомога дітям раннього віку.

-  Будьте терплячими, приділяючи їм більше часу та уваги.

-  Постійно нагадуйте їм, що вони знаходяться в безпеці.

-  Поясніть, що вони не винні у події, що сталася.

-  За можливості виконуйте звичні процедури і дотримуйтеся режиму.

-  Доступно відповідайте на запитання про події, без страшних подробиць.

-   Якщо дитина не розуміє реального трагізму ситуації, уникайте подробиць та знайдіть якісь нейтральні нестрашні пояснення того що відбувається.

-  Дозвольте дітям триматися поруч з дорослими, якщо їм страшно.

-  Намагайтеся не розлучати дітей з рідними, опікунами та близькими.

-   Якщо дорослий поранений, перебуває вкрай пригніченому стані або за іншої причини не може піклуватися про свою дитину, постарайтеся допомогти йому організувати догляд за дитино.

-     Якщо дорослого увозять, щоб надати медичну допомогу, постарайтеся відправити з ним дитину або ж докладно запишіть інформацію про те, куди його відправляють, щоб дитина змогла возз’єднатися з ним.

-  За можливістю створіть умови для відпочинку та ігор.

Допомога дітям старшого віку та підліткам.

-  Приділяйте їм час та увагу.

-  Допоможіть їм займатися звичними справами.

-  Доступно поясніть їм, що сталося і що відбувається зараз.

-  Дозвольте їм сумувати, не чекайте, що вони виявляться сильнішими.

-    Запитайте,  чого  вони  побоюються,  підтримайте  їх,  обговоріть,  як  краще вчинити, щоб залишитися неушкодженим.

-  Вислухайте їх міркування і страхи без засуджень і оцінок.

-  Захищайте дітей від трагічних видовищ або жахливих розповідей очевидців.

-  Чітко визначить правила поведінки і поясніть чого чекаєте від них.

-  Заохочуйте їх прагнення допомагати оточуючим і надавайте таку можливість.

Організація психологічної допомоги дітям засобами ігрової анімації в умовах бомбосховища чи іншого обмеженого місця тривалого перебування

Для зниження тривоги та відволікання уваги від травматичних думок варто залучати дітей до ігри. Для дитини гра є одним з видів самотерапії, допомагаючи легше переживати різні негаразди. Дуже часто терапія грою є для дитини єдиною можливістю одержання допомоги. Особливо корисно використовувати ігри з дітьми, які опинилися на тривалий час у обмеженому місці перебування на кшталт бомбосховища, евакуаційних центрів, хостелів, шелтерів, центрах обігріву тощо. Так, у бомбосховищах діти можуть перебувати досить тривалий час, піддаючись страхам та тривожним станам через загрози бомбардування чи обстрілів. Дорослі, які їх супроводжують можуть так само бути дезорієнтованими та розгубленими, не розуміючи як діяти. У такому разі соціальний працівник, психолог чи волонтер, який готовий надавати допомогу дітям, може прийняти на себе функцію аніматора.

Організовувати анімацію в умовах бомбосховища не означає здійснювати ігротерапію, як лікувальний захід, хоча позитивний ефект від організації ігор все одно буде присутнім. При організації ігрової активності ведучий-аніматор використовує терапевтичний вплив гри, щоб допомогти дитині подолати психологічні та соціальні проблеми пов’язані з воєнними діями, які ускладнюють особистісний та емоційний розвиток. Ігрова анімація вважатися успішною, якщо дитина відновлює здатність грати вільно та з радістю. Відтак, до основних завдань ігрової анімації слід віднести:

-  полегшення психологічних страждань дитини;

-  розвиток у дитини самооцінки на основі позитивного самоставлення;

-  формування впевненості у собі та віри у власні сили;

-  покращення довіри та взаємин з однолітками та дорослими;

-  розвиток навичок самоконтролю та здатності до емоційної саморегуляції;

-  попередження та корекція можливих деформацій уявлень про себе;

-  профілактика можливих девіацій.

-  підвищення інтернального усвідомлення відповідальності за свої вчинки;

-  формування здатності до прийняття самостійних рішень.

Гра надає можливість дитині емоційного і моторного самовираження, тому їй важливим є не стільки результат, скільки сам ігровий процес. При цьому ігрова анімація виконує такі функції:

-  діагностичну (у грі можна побачити психологічні особливості дитини);

-  терапевтичну (гра допомагає знизити наслідки психотравматизації дитини);

-  навчальну (гра допомагає розвиватися та засвоювати нові знання й вміння).

Таким чином, організована у бомбосховищі ігрова активність допомагає дитині впоратися з психотравматичними подіями, навіть якщо вона їх не усвідомлює. Через

гру  фахівець  може  оцінити  психологічний  стан  дитини,  допомогти  їй  долати негативні переживання, навчити виражати емоції та взаємодіяти з оточуючими.

При наданні допомоги засобами ігрової анімації необхідно спиратися на здатність дитини до самостійності. Завдання ведучого-аніматора полягає не у директивному втручанні, а у наснаженні дитини на реалізацію права вибору та прийняття відповідальності за наслідки. Тому, вихідними положеннями організації ігрової активності, на яких має будувати взаємодію з дітьми ведучий-аніматор є:

-  дитина краще за всіх визначає власну реальність;

-  дитина поводиться як організоване ціле і прагне до посилення власного Я;

-  дитина орієнтована на досягнення мети для задоволення своїх потреб;

-  у своїй поведінці дитина керується емоційним, а не раціональним початком;

-  дитина здатна до усвідомлення власного Я та вміє цінувати себе;

-  дитина оберігає позитивний Я-образ та поводиться відповідно до нього;

-   дитина не поводиться врозріз з уявленнями про себе та демонструє свободу або напруженість, залежно від переживань включених до них;

-       дитина    допускає    у    свідомість    переживання,               які           не               загрожують       її самосприйняттю;

-  дитина може відповідати на загрозу ригідною поведінкою;

-  дитина краще розуміє інших, якщо її образ себе добре інтегрований

-  дитина розвивається від цінностей, які захищають її образ себе, до цінностей, що його зміцнюють.

При організації роботи слід враховувати вікові особливості світосприйняття і, відповідно, специфіку реагування дитини у ігровій взаємодії:

-  особистість дитини важливіша за проблеми;

-  теперішній образ Я-реального дитини важливіший за образ Я-майбутнього;

-  почуття дитини важливіші думок і вчинків;

-  розуміння дитини важливіше спроб пояснень;

-  прийняття дитини важливіше спроб її виправлення;

-  прагнення дитини важливіші інструкцій дорослого;

-  природня мудрість дитини важливіша наукових знань дорослого.

Умовами успішної ігрової анімації з дітьми є:

-  шанобливе ставлення до бажань дитини;

-  недопущення насильного примусу до гри;

-  дозування емоційного навантаження на дитину;

-  створення позитивної ігрової атмосфери;

-  спостереження за самопочуттям дитини.

В  умовах  перебування  у  бомбосховищі  чи  інших  вимушено  обмежених обставинах ігрова анімація має низку корисних особливостей:

1.  У грі дитина, відображаючи дійсність, здатна змінити її.

2.   У грі дитина можна подолати те, що здається непереборним у реальному житті, а потім перенести новий досвід у реальне життя.

3.   У грі дитина може легше, ніж у реальному житті, орієнтуватися на пошук нових ідей, способів, форм діяльності та поведінки.

4.  Учасник гри отримує задоволення не від результату, а від самого процесу гри.

5.     Гра,  у  якій  присутні  елементи  фантазії,  дає  можливість  актуалізації прихованих творчих потенціалів дитини.

У свою чергу, групові ігри дозволяють дітям природньо взаємодіяти між собою, набуваючи нових знань не тільки про інших, а й про себе. Групова ігрова взаємодія також сприяє набуттю досвіду побудови взаємоприйнятних відносин з іншими. До корисних чинників групової ігрової взаємодії слід віднести:

-  Учасники гри отримують можливість подивитися один на одного і на себе ніби збоку та психологічно оцінити поведінку.

-   Учасник гри відчуває почуття, продиктовані роллю, також розуміє почуття своїх партнерів, інші властивості особистості, ціннісні орієнтації.

-  Прийняття ролі іншого учасника гри навчає дитину більш вірно розуміти його рольові мотиви та поведінку.

-  Наближеність гри до життя підвищує активність учасників у процесі гри.

-  Дитині легше освоїтися у новій ситуації в компанії з двома або трьома дітьми.

-  Присутність декількох дітей знімає напругу і стимулює розкуту активність.

-  Присутність інших дітей збільшує спонтанність.

-  Кожна дитина вчиться надавати допомогу іншим, а не тільки отримувати її.

-  Діти змушені переглядати власну поведінку в світлі реакції однолітків.

-     Групова  гра  створює  соціальну  ситуацію  для  виявлення  нових  форм спілкування з однолітками і експериментування в цій області.

Ігрова анімація здійснюється на таких принципах:

-  ведучий-аніматор має щиро цікавитися дитиною;

-  взаємодія будується на невимушених дружніх стосунках з дитиною;

-  ведучий-аніматор приймає дитину, якою вона є і не намагається її змінити;

-   необхідно створити у дитини відчуття безпеки в системі відносин для того, щоб вона могла вільно досліджувати і виражати власне Я.

-  ведучий-аніматор виступає дзеркалом, у якому дитина бачить сама себе;

-  спонукати дитину говорити про свої почуття якомога відкритіше і розкуто;

-  через розуміння почуттів дитини навчити її саморозумінню;

-  дитина виступає господарем ігрової ситуації тому неможна керувати її грою;

-  не можна ні квапити, ні уповільнювати ігровий процес;

-  ведучий вводить лише ті обмеження, які допомагають дитині прийняти на себе відповідальність в даній системі відносин;

-  дитини здатна поводитися відповідально та самостійно вирішувати свої задачі;

Для налагодження контакту з дитиною ведучий-аніматор приймає на себе подвійну функцію:

1.  «Ідеального батька», що забезпечує дитині повноцінне переживання почуття його прийняття та душевного тепла.

2.  «Рівноправного партнера по грі», що дозволяє завоювати довіру дитини через усунення традиційної дистанції між дитиною і дорослим.

На початку ігрової анімації ведучому доцільно:

-  налагодити контакт як з дітьми-учасниками, так і самих дітей між собою;

-  зняти нервову напругу;

-  зарядити оптимізмом;

-  мінімізувати страхи та тривожні стани (у т.ч. й замкнутого простору укриття);

-     активувати  хоча  б  мінімальну  рухову  активність  (розминка  з  вправ  на координацію рухів, спритність і вправність).

Для організації ігор в умовах бомбосховища  чи іншого обмеженого місця тривалого перебування дітей доцільно дотримуватися наступних рекомендацій: