ІГРОТЕКА

Усі ігри скомпоновані у кілька груп, які можна застосовувати у довільній послідовності, вносячи розмаїття у ігрову активність з урахуванням ситуації, приміщення, кількості дітей та їхнього психоемоційного стану й їхнього віку:

1.  Малювання та образотворчі ігри:

2.  Ігри в слова:

3.  Ігри-вгадайки:

4.  Прості настільні ігри

5.  Рухові ігри в обмеженому просторі

6.  Творчі ігри (на розвиток креативності):

7.  Ігри розвитку комунікативності та емпатії:

На початку ігрової анімації ведучий здійснює знайомство з учасниками та знайомить їх між собою. Після чого разом з дітьми створюють спільними зусиллями правила взаємоприйнятної поведінки під час взаємодії (з урахуванням того, яка поведінка подобається чи не подобається всім учасникам з боку інших дітей). Далі, залежно від ситуації, починає залучати дітей до тих або інших ігрових активностей.

 МАЛЮВАННЯ ТА ОБРАЗОТВОРЧІ ІГРИ:

А) розмальовок (роздруківки та книжки);

Б) мандал (малюнків фігур у колі, що інтерпретуються як модель Всесвіту); В) одночасно на одному аркуші діти спільно малюють:

-  або домальовують окремі намальовані елементи до цілісного малюнку;

-  або спільно малюють елементи єдиного певного сюжету;

-  або зображують «колективну картину» улюблених персонажів;

-     або дітям пропонується разом придумати свою країну, дати їй назву і намалювати. Кожна дитина малює на загальній картині те, що хоче. Дорослий також може брати участь у загальних малюванні.

-  або долонями (обводити контур долоні та домальовувати деталі);

-  або із закритими очима;

Г) використання коробки чи підносу з піском, в якому можна писати, малювати, ховати предмети (навіть дітям 8-9 років це подобається).

Д) Обривна аплікація. Для такої аплікації спочатку необхідно на дрібні шматочки руками порвати або кольоровий папір, або листки з журналів, а потім з обривків зробити колаж.

Е) Орігамі.

 ІГРИ В СЛОВА:

З літер одного слова – складати інші слова.

Ведучий пише будь-яке довге слово та пропонує дітям з його літер скласти інші слова. Наприклад, з букв слова «Трансформатор» можна скласти «Торт», «Трон»,

«Березень», «Рот», «Форма», «Форт» та ін.). Перемагає той, хто згадав більше слів.

«Міста».

Кожен  гравець  називає  місто,  яке  починається  на  останню  букву  назви попередньо названого міста.

«Остання літера»

Для молодших дітей, за аналогією з грою «Міста». Кожен гравець говорить слово, яке починається на останню літеру попереднього слова.

«Літера»

Діти називають слова лише на задану букву. Варіант для дорослих: слова- предмети на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку.

«Рима» (рос. «Рифма»)

Діти називають чотири (або два) випадкових слова, на які шукають риму або з якими вигадують чотиривірш.

«Телеграма»

Ведучий пропонує дітям на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН — серйозний лікар оглядає ніс).

«Крокодил»

 І ГРИ -ВГАДАЙКИ:

Гра-пантоміма на вгадування задуманих слів. Під час відгадування дозволяється: використовувати жести і міміку, танці, стрибки та кривляння; приймати будь які пози; показувати слово цілком або частинами; кивати головою «так» чи «ні». Але забороняється писати і малювати, вимовляти склади і літери (навіть без звуку, одними губами), показувати букви або передавати літери мовою жестів.

"Вгадай хто?" («Хто я?»)

Всі слова пишуться на стікерах і потім кожен із гравців прикріплює на чоло іншому учаснику своє слово так, щоб він не бачив напису назви персонажа, а інший гравець (чи гравці) бачили. Гравець задає іншим учасникам будь-які запитання (про риси та характеристики персонажу), які б допомогли йому вгадати персонажа, який написаний на його стікері. Інші можуть відповідати лише «так» чи «ні». Чим більша група, тим цікавіша гра.

Приклад: Я реальна жива істота? – Ні - Я мультяшний герой? – Так - Я дівчина?

– Так - Я принцеса? – Ні - Я блондин? – Ні - Я темноволосий? – Так - Я розмовляю з тваринами? – Так - Я Білосніжка? – Так.

«Вгадай предмет»

Учасники намагаються відгадати слово (частину тіла, транспорт тощо), ставлячи запитання, на які можна відповісти лише «так» або «ні».

«Дотик»

Ведучий пропонує дітям впізнавати предмети на дотик або малювання предмету, за попередніми тактильними відчуттями (цю гру люблять і дорослі діти).

«Двадцять запитань»

Гра вчить дитину ставити прямі запитання. Гравці сідають у коло, один сідає в центрі кола. Хто сидить у центрі, повинен загадати людину, місце або предмет (написати його самостійно, або за допомогою ведучого), а решта гравців – вгадати

його. Інші гравці можуть поставити дитині, що в центрі кола, 20 запитань, на які можна відповісти «так» або «ні». Якщо після 20 запитань ніхто не зможе вгадати задуманий предмет, дитина в центрі кола вважається переможцем.

«Вгадай предмет»

У гру грають від 5 до 7 осіб. Один гравець відвертається, або йому зав’язують очі. Інші учасники під керівництвом ведучого спільно обирають предмет (бажано той, що є у приміщенні), який необхідно вгадати гравцю. Після цього усі учасники повинні по черзі називати гравцю виключно ознаки цього предмета. Гравець із зав’язаними очима при цьому може ставити запитання. Ця гра вчить дитину описувати предмети.

«Опиши казку (мультик)»

Грають 2 команди (чи 2 дитини). Гравець (або одна команда) задумує якусь відому казку або мультфільм і намагається зобразити її без слів за допомогою міміки і пантоміміки. А інша група повинна здогадатися, якого персонажа зображено.

У командній грі можна попередньо домовитися про спільний показ сюжету казки чи мультика, а потім вже презентувати свої дії іншим без використання слів.

«Морський бій»

 ПРОСТІ НАСТІ ЛЬНІ ІГРИ

Два гравця на своїх аркушах паперу в клітинку малюють поряд два поля 10 на 10 клітинок, позначених по горизонталі літерами, а по вертикалі цифрами. На одному полі розміщають (малюють) свої кораблі (4 – однокліткових, 3 – двокліткових, 2 – трикліткових, 1 – чотирикліткових), а на другому – позначають потрапляння чи промахи по кораблях суперника. Необхідно намагатися вгадати місцезнаходження ворожих кораблів та влучити по ним, вказуючи їхні координати.

«Хрестики-нулики»

Гравцями лінується поле 3 на 3 клітинки. Послідовно гравці ставлять хрестики і нулики. У кого вийшов ряд з трьох хрестиків або нуликів, той і виграв.

«Точки»

Це спрощений варіант гри «Го». На листочку у клітинку два гравця по черзі ставлять крапки кожен своїм кольором на точках перетину клітинок так, щоб окружити точки суперника. Оточеними та захопленими вважаються точки суперника навколо яких стоять з усіх боків точки іншого гравця, які потім можна послідовно з’єднати лініями, побудувавши «город». Перемагає той, хто по заповненню усього аркуша або припинення гри захопив у своїх «городах» більше точок суперника.

«Аеробол»

 РУХОВІ ІГРИ В ОБМЕЖЕНОМУ ПРОСТОРІ

Два гравця легенько дують по черзі на складений фантиком чи пірамідкою маленький папірець 1-1,5 см (чи обгортку від цукерки), намагаючись «задути» голи у ворота виставлені будь-чим (камінцями, олівцями тощо) з протилежних сторін стола або обмеженої рівної поверхні;

«Аерослалом»

Гравці легенько дують по черзі на складений фантиком чи пірамідкою маленький папірець 1-1,5 см (чи обгортку від цукерки), намагаючись провести його по «треку» між перепонами, викладеними на столі чи обмеженій рівній поверхні з будь-яких невеличких предметів. Перемагає той, хто проведе свій папірець через усі лабіринти швидше за інших. Тому «суддя» має засікати час із секундоміром.

«Повітроплавання»

Ведучий пропонує дітям намагатися підтримувати якнайдовше в повітрі легкий предмет, наприклад, пір’їнку. «Суддя» або рахує кількість дмухань, або загальний час

«паріння» пір’їни. Перемагає той, хто довше підтримає паріння.

«Театр тіней»

Ведучий пропонує дітям рухами долонь та пальців спробувати створити тінь тваринки чи вигаданого персонажу на стіні чи іншій освітленій лампою чи ліхтарем поверхні; Можна також вирізати персонажів з паперу та розіграти невеличку казочку.

«Створення «халабуди» казок»

Ведучий організовує дітей на побудову будиночка чи палатки подушок, пледів чи під столом, або з пустих картонних коробок, де потім можна усім сісти та розповідати казки чи «таємничі історії»;

«Пальчиковий твістер»

Гра розвиває дрібну моторику, однак потребує приготовленого поля А4 з багатьма хаотичними кружечками 6 кольорів, а також гральний кубик. В принципі, якщо є кольорові олівці чи фломастери й аркуш, то можна й самому зробити. А кубик зліпити з пластиліну, сірникового коробка, або зробити шестигранну юлу з картону та вісь з сірника посередині, на кожному сегменті якої написати цифри. Потім домовитися, яка цифра кубика вказує на який колір. Кожний гравець, не прибираючи уже розставлених на полі пальців, виконує завдання, займаючи потрібним пальчиком вільний кружечок потрібного кольору. Усі це роблять по черзі, однак не відриваючи пальчиків від зайнятих кольорових полів. Якщо гравець не впорався із завданням, він залишає гру. Перемагає той, хто залишився. Якщо потрібний палець і так розташований на потрібному кольорі, то переставляти палець на інший кружок такого самого кольору чи ні, кожний вирішує сам.

«Піаніно» (2 та більше дітей).

Діти сідають рядком та кладуть долоні на коліна сусідів. Крайня гравці вільну руку кладуть собі на коліно. Перший гравець хлопає по своєму коліну двічи, потім сусід хлопає по його другому коліну, перший гравець хлопає по його коліну і так по черзі усі хлопки мають йти послідовно по усім колінкам, доки не доходять до останнього гравця, який робить два завершальних хлопка по своїй вільній колінці, і все миттєво продовжується у зворотному напрямі. Сперш, доки діти не звикнуть до координації рухів, темп повільний, однак поступово темп прискорюється. Той гравець, який збився виходить з гри, а інші сідають ближче та продовжують. Перемагає той, хто з останніх двох не припуститься помилки.

«Дзеркало» (для маленьких дошкільнят)

Ведучий, зібравши дітей навколо себе говорить: «Напевно, у кожному будинку є дзеркало. Припустимо, що дзеркала під рукою не виявилося. Як же тоді довідатися, як виглядаєш? Як сидить на тобі новий одяг, зачіска? Як ти умиваєшся, чистиш зуби та розчісуєшся? Як робиш зарядку тощо? Станемо парами один проти одного і розіграємо цю ситуацію. Один буде виконувати роль дзеркала, тобто повторювати всі дії партнера, причому повторювати точно. Адже неточних дзеркал не буває.» Потім гравці міняються ролями. Ведучий для прикладу, утворивши пару з кимось із дітей, виконує роль дзеркала. Потім діти грають самостійно, а ведучий стежить за ходом гри, допомагаючи тим, у кого виникають труднощі. Основне завдання — показати точні, скоординовані рухи. Якщо «дзеркало» значно спотворює рух або запізнюється, це означає, що воно зіпсоване і цій парі ведучий пропонує його «полагодити», тобто потренуватися. Показавши два-три рухи, діти сідають, а їхнє місце займає інша пара.

«Місток через прірву»

Навчання співпраці і взаємодії. Ведучий розбиває дітей на пари, позначає на підлозі «Прірву» шириною 2 м. та «місток-стежку» шириною 25-30см, обмежений мотузкою або окреслений крейдою, а після цього надає інструкцію: «Уявіть, що ми високо в горах. Перед вами прірва, через яку треба перебратися. Ви підете назустріч один одному (згадайте баранів). Потрібно не звалитися у прірву. Пам’ятайте, що ви йдете по дуже вузькій стежині і вузькому містку через прірву». Діти, рухаючись на зустріч один одному, перебираються через прірву так, щоб не зіштовхнути один- одного і самим на впасти. Ведучий оцінює яка пара пройшла краще за всіх? Чому? Оцінюється активність, увагу до партнера, взаємодопомога, варіанти вирішення проблеми і вибір найбільш підходящого, а також час виконання. Робиться висновок, що лише допомагаючи один одному, уважно дослухаючись до партнера, відмовляючись від дурного впертості, можна подолати труднощі.

«Будуємо дім»

Вправа у співпраці та виховання терпіння один до одного. Ведучий на окремому аркуші малює будинок з трубою. Діти парами сідають один проти одного і їм хустками зв’язуються провідні руки (наприклад, праві руки обох учасників пари). У зв’язані руки вставляється фломастер, після чого починають спільними зусиллями рухати фломастер, намагаючись за зразком намалювати будинок. Оцінюється якість малюнка (рівний, гарний будиночок, наявність всіх деталей) і характер спілкування

«пари», терпіння, вміння прислухатися до партнера, культура спілкування.

«Робот»

Ігровим полем є поверхня з розкиданими по ній предметами. Діти розбиваються на пари – «робот-оператор». Завдання оператора за допомогою словесних команд керувати рухами робота так, щоб той зібрав найбільшу кількість предметів. Робот має рухатись лише так, як сказано оператором. Виконуються тільки команди без спроб вгадати, що хоче партнер, тому інколи доцільно, зав’язати роботу очі. За умови обмеженого простору можна спростити гру, керуючи лише однією рукою робота над столом, щоб він зібрав та переніс у єдине місце дрібні предмети розкладені на столі.

«Шеренга»

Учасники вишиковуються в шеренгу на відстані метра один від одного та обличчям до однієї зі стін. Всі заплющують очі і по бавовні ведучого підстрибують, роблячи в стрибку поворот праворуч або ліворуч. Завдання учасників досягти узгодженості поворотів в один бік

«Гомеостат»

Учасники сідають колом. Кожен стискає пальці у кулак, і за командою ведучого усі викидають пальці. Група повинна прагнути до того, щоб усі її учасники викинули однакову кількість пальців. Можна внести елемент змагальності, поділивши групу на дві команди. Потім обговорюються обрані стратегії.

Вправа на релаксацію і концентрацію «Ляльки»

Виконується лежачи на підлозі:

1   «Петрушка»: все тіло м’яке, ганчіркові, розслаблене. Ведучий контролює, наскільки діти змогли релаксувати (протягом 15-20 секунд).

2     «Буратіно»: все тіло напружене, тверде, дерев’яне. Ведучий контролює виконання команди (протягом 10-15 секунд).

3  Знову - 15-20 секунд «Петрушка».

 ТВОРЧІ ІГРИ (НА РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ):

«Презентація»

Діткам пропонують по черзі розповісти про свою улюблену іграшку, або домашнього улюбленця, або намальованого персонажу, відповідаючи на низку запитань (аналогічних до методик «неіснуюча тварина»): Хто це? Як його звати? Скільки йому років? Де він живе? Що йому подобається їсти та пити? У які ігри він любить грати? Хто його друзі? Які вони? Що йому подобається робити і чому? Що не подобається і чому? Які ігри він полюбляє? Чи любить він мандрувати і куди він хотів би поїхати? Які сни йому сняться? Які мультики подобаються і чому? Які казки він любить слухати і чому? Про що він мріє? З ким хотів би познайомитися чи подружитися? Тощо. Потім, після усіх презентацій, можна познайомити цих персонажів між собою і вигадати, чим би вони могли разом зайнятися чи кудись відправитися у мандри? Які пригоди можуть їх очікувати? Який щасливий кінець їх очікує? І таким чином перевести у спільну казкотерапію. Також такі пригоди можна обговорювати і з однією дитиною, якщо інших учасників нема.

«Закінчіть історію»

Почніть історію й запропонуйте дитині її закінчити. Якщо вона ще маленька, розкажіть лічилку, запропонуйте придумати інше її закінчення. Дана гра добре розвиває словниковий запас дитини.

«Придумай історію»

Дитина любить вигадувати історії більше, ніж слухати. Перед початком гри розкажіть їй коротко зміст зав’язки сюжету будь-якої історії, оповідання чи казки. Потім намалюйте кількох персонажів або предметів, які фігурують у оповіданні. Запропонуйте їй розташувати картинки у будь-якій послідовності та розповісти подальшу історію за цими картинками.

Якщо є якісь картинки, то можна запропонувати гру «Що відбувається на картинці?»

Гра розвиває уяву, логічне мислення та комунікативні навички дитини. Запропонуйте їй у деталях описати, що вона бачить на зображенні: кольори, людей, дії тощо. Старші діти можуть уявити, що відбувалося до цього і що станеться далі.

«Імпровізація»

Напишіть на аркушах окремих папірцях кілька тем, які цікавлять дитину. Покладіть їх у коробку. Запропонуйте їй узяти одну записку й кілька хвилин говорити на дану тему. Згодом малюк навчиться говорити на більш складні теми.

«Замок ігри»

Необхідно окреслити ігровий простір (наприклад, крейдою) або створити умовний макет замку з картонної коробки. Це замок гри. Потім разом розповідати, як він виглядає «насправді». Можна разом вигадати «міф» про його появу. Створити спільний малюнок замку. Виготовлення з картону мешканців. Вигадування та розігрування історій, які відбуваються у замку.

«Неправильні казки»

Діти вигадують нові історії з елементів казок та мультфільмів, на кшталт:

*  Історія про Червону Шапочку, яку розповідає Вовк своїм вовченятам;

*  Курочка Ряба (Колобок, Мишка з казки Ріпка тощо) розповідає свою історію;

*  Двадцять п’ять поросят і сірий вовк;

*  Білосніжка та семеро козлят;

*  Карлсон та Сніжна королева;

*  Котигорошко та Шапокляк (Кіт у чоботях, Змій Горинич, Пікачу) тощо.

«Спільне створення казки»

Кожен має право на одну пропозицію. Потрібно підтримувати єдиний сюжет. У казці обов’язково мають бути пригоди. Хтось має чинити подвиг. Інший варіант: по колу гравців пускають аркуш паперу у якому ведучий пише лише перше речення. Наступний гравець читає його про себе загинає так, щоб його не було видно другому гравцю та дописує будь-яке одне речення у продовження сюжету. Другий гравець читає це речення першого гравця та також загибає його й дописує своє речення у продовження сюжету. Третій читає його та знов загибає, дописуючи продовження, тощо. Таким чином можна пройти кілька кругів, а коли усі вирішать завершувати, то ведучий зачитує єдиним текстом те, що вийшло.

«Я перетворююся…»

Ведучий пропоную кожному гравцю, яким звіром (чи мультяшним персонажем) він би міг бути, якби не був собою. Після цього необхідно перетворимося на цього звіра чи персонажа та показати, як він поводитиметься, коли

- Боїться - Радіє - Крадеться - Соромиться тощо. Можна запропонувати гравцям розіграти неочікуваних для них образів, наприклад «живого» Пилососа, Свічки, Умивальника, Пральної машинки, Ліхтарика, Чайника тощо.

«Веселе декламування»

Ведучий розучує з дітьми будь-який короткий віршик. Далі гравці розповідають цей віршик як певні персонажі у різному настрої (наприклад, як веселий Карлсон, сумний віслючок Іа-іа, сварлива восьминіг Сквідвард, лякливе Мишеня тощо).

 ІГРИ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОСТІ ТА ЕМПАТІЇ:

«Емоційні шаради»

Напишіть на картках назви емоцій: щастя, смуток, злість, нудьга, страх та інші. Запропонуйте дитині взяти картку (прочитайте їй назву емоції, якщо вона ще не вміє читати). Після цього дитина має, не говорячи ні слова, зобразити емоцію. Якщо грають кілька дітей-учасників, то назву емоції кожен читає мовчки (або ведучий називає цю емоції йому пошепки на вушко), після чого усі інші учасники мають вгадати та розпізнати за виразом, яку емоцію передає гравець. Ця гра особливо корисна для дітей, які погано розпізнають емоції за виразом обличчя.

«Телефон»

Діти стають у коло. Ведучий, або перший гравець пошепки вимовляє фразу на вухо другому. Почута фраза передається пошепки по ланцюжку. Після цього останній гравець промовляє почуту фразу, а ведучий чи перший – каже фразу, яку він передав на самому початку. Найчастіше ці фрази відрізняються одна від іншої.

«Мені подобається в тобі…»

Гра починається зі слів: «Мені подобається у тобі…». Дитина каже цю фразу всім учасникам гри (можливо й дорослим). Інші учасники також говорять комплімент всім іншим, намагаючись, щоб ці компліменти були різними. Після вправи обговорити, що почували учасники, що вони про себе довідалися, чи сподобалося їм говорити компліменти. Чи приємно було чути комплімент? Вправа допомагає дитині побачити свої позитивні сторони, відчути, що приймається і цінується іншими.

«Чарівні окуляри»

Гра для дітей з 5 років, спрямована на виховання позитивного ставлення до оточуючих, вміння розгледіти якомога більше позитивного, підвищення самооцінки своєї і своїх товаришів. Грати можна, з кількома дітьми, а можна залучати й дорослих. Перший  варіант  фабули  гри:  Розповісти  дітям,  що  означає  вислів  «рожеві окуляри» (дивитися крізь рожеві окуляри - не помічати недоліків, негативних сторін життя). Кожен гравець, надівши окуляри, називає позитивні якості інших учасників. Другий варіант фабули гри: Ведучий нагадує казку «Снігова королева». Діти згадують, що в цій казці було дзеркало, відбиваючись в якому, все хороше і прекрасне перетворювалося в погане і потворне. Скільки бід натворили уламки цього дзеркала, потрапивши в очі людям! Але казки є продовження: коли Кай і Герда виросли, вони зробили чарівні окуляри, через які, на відміну від дзеркала, можна було розгледіти щось хороше, що є в кожній людині. Дітям пропонується подивитися через такі чарівні окуляри, побачити навколо у інших більше хорошого, а потім розповісти про

це. Ведучий першим «надягає окуляри» і подає приклад такого опису дітям.

«Опиши друга»