ОСОБЛИВОСТІ ПІДТРИМКИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ОПИНИЛИСЯ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ, ЗАСОБАМИ ТЕЛЕФОННОГО СПІЛКУВАННЯ

 

Методичні рекомендації

Упорядник
професор кафедри соціальної роботи факультету психології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

д.психол.н., проф. Александров Д.О. 

 

 


 

 

Перш ніж надавати рекомендації щодо телефонного спілкування з близькими та рідними, які опинилися на тимчасово окупованих територіях (що говорити, чого уникати, як підтримати), необхідно наголосити, що це залежить від таких чинників:

А) Зовнішньої об’єктивної ситуації, її складністю, ступенем реальності небезпеки тощо.

Б) Технічними можливостями вільно спілкуватися за допомогою телефону (тривалість можливої розмови, можливість підтримувати телефон зарядженим, ризик прослуховування тощо).

Б) Внутрішніх психологічних особливостей співрозмовника (для одних людей стресова ситуація може стати стимулом мобілізації для її подолання, а для інших людейможе стати причиною паніки).

Тому можна надати загальні рекомендації, які варто застосовувати залежно від названих вище двох чинників. Хоча, повторюю, універсальних порад не існує, адже навіть стан людини може змінюватися протягом самої розмови. У такому разі головним завданням є підтримка та заспокоєння через зменшення емоційної забарвленості стану людини.

1.             Варто враховувати, що окупанти вилучають та перевіряють телефони й контакти підконтрольного населення. Тому варто прибрати усі заві фото та потенційно небезпечні контакти.

2.             Враховувати, що телефонні розмови можуть прослуховуватися окупантами. Тому неможна обговорювати політичні теми та просити розповідати про реальний стан речей під окупацією. На окупованій території можлива інтенсивна дезінформація населення. Проте, у телефонних розмовах не варто намагатися спростовувати щось чи проводити «політінформацію», а варто зосередитися на психологічній підтримці людини (заспокоїти, наснажити на подальше життя та пошуки подальших кроків).

3.             З психологічної точки зору слід враховувати, що не всі люди готові обговорювати пережиті страждання та страхи, адже це може призвести до повторної психологічної травматизації.

4.             Не можна висловлювати марні обіцянки та завіряння, що все скоро буде добре. Адже люди у скрутний час прагнуть найшвидшого завершення трагедії, і у разі нереалізації обіцяного завершення жахів настає ще більший відчай, зневіра та розчарування, яке може бути спрямоване не лише на окупантів, але й на своїх, які не здійснили обіцяного звільнення.

5.             Якщо людина не готова обговорювати жахіття, то варто відволікти її увагу на обговорення якихось нейтральних тем, які не викликають обурення чи


страхів. Поділитися новинами про те, що ви, як близький родич про якого вони турбуються, знаходитеся у безпеці і у вас усе гаразд. Не розповідати про свої проблеми та тривоги. Для людини може бути важливим, щоб хтось просто був на зв’язку.

6.             Якщо людина хоче виговоритися та виплеснути накопичені емоції, то варто надати їй таку можливість, але з урахуванням п. 2 та 4. Не можна казати пусті фрази на кшталт: «Все буде добре», «Все нормально», «Скоро все закінчиться» тощо. Необхідно наголошувати на тому, що ви слухаєте та розумієте те, що розповідає людина. Вислухати розповідь – це вже велика підтримка. Допомогти сформувати відчуття зв'язку з іншими людьми та надії. Використовувати прийоми активного слухання. Демонструвати співчуття та підтримку.

7.             У жодному випадку не засуджувати людину, адже вона може під впливом емоцій та відчаю не контролювати свої висловлювання. Пам’ятати, що будь-який сплеск емоцій звужує спроможність до логічного та послідовного мислення. Тому варто зосередитися на заспокоєнні та зниженні емоційності людини. Нагадувати, що про людину ніхто не думає погано через таку ситуацію, а навпаки, цінують, розуміють й прагнуть підтримати. Формування адекватної самооцінки

8.             Щоб відволікти увагу варто або згадати щось позитивне з вашого спільного життя, або ненав’язливо обговорити щось приємне у майбутньому, тим самим натякаючи, що трагедія не вічна і потім життя триватиме. Людина у скрутну годину не бачить перспективи, тому думки про майбутнє, нехай і віддалене, однак безсумнівне, відновлюють втрачені перспективи та знижують відчуття втрати завтрашнього дня.

9.             Допомогти зменшити переживання безнадійності та песимістичної оцінки майбутнього шляхом активації раціонального мислення через обговорення та оцінки актуальної життєвої ситуації, переживань та стану, розробки плану дій та шляхів його реалізації, внесення коректив у помилкові уявлення. При цьому людина має зрозуміти, що її тривожні переживання викривлюють та усугубляють сприйняття реальності, роблячи його ще більш трагічним, аніж вона є (людина може жити далізначить не все втрачене і є шанси на вихід з ситуації, адже шанси зникають коли зникає людина).

10.         Інколи люди втрачають внутрішній локус контролю та відчувають повну залежність від зовнішніх обставин. Тому варто підтримати, підбадьорити та наснажити якщо не на миттєве подолання, то, принаймні, хоча б на пошуку варіантів (від «глухого кута» до «вибору рішення»).

11.          Допомогти людині позбавитися пасивності, наснаживши її на організацію самодопомоги (визначення першочергових кроків необхідних для виживання в умовах окупації), а також допомоги близьким, які знаходяться поруч в окупації (допомога іншим полегшує власні переживання та активізують життєві ресурси й повертають осмисленість подальшого життя).

12.          У разі можливості тривалої телефонної розмови, можна спробувати застосовувати прийоми надання першої психологічної допомоги:

-    Розкриття та усвідомлення емоцій. Стимулювати більш відкритий прояв емоцій, особливо доцільний у тих випадках, коли людина відчуває тугу, пригніченість, образу «Що саме тепер викликає найбільше занепокоєння?». Окрім того, проговорювання, і тим паче багаторазове, зменшує болісність емоційних переживань.


-  Пошук джерел емоцій. Для особи в кризі характерно нерозуміння зв'язків між вчинками і реакціями на них. Тому необхідно допомогти людині замислитися над своїм емоційним станом і встановити його безпосередні причини. Цей прийом допомагає людині усвідомити взаємозв'язок між її вчинками, поведінкою інших людей та виникаючими від цього емоціями. Наприклад: «Які почуття викликала ця подія?».

-      Зняття гостроти емоційних переживань. Часто критичні обставини уявляються людині як ті, що потребують негайного, невідкладного рішення. У таких випадках необхідно підкреслити, що в будь-якій ситуації є час на обмірковування, та прийняття рішення. Для цього необхідно заспокоїтися та почати оцінювати ситуацію

«Що ми маємо на даний момент? Які кроки можливі?» (полегшити пошук можливих альтернатив, їх можливих наслідків).

- Прийняття ситуації. При обговоренні трагічних подій казати про них слід у минулому часі, як те, що ВЖЕ сталося, і що необхідно прийняти як факт для пошуку подальших кроків, спираючись на внутрішній ресурс людини.

-  Структурування ситуації. Цим прийомом переборюється схильність людини концентрувати свою увагу виключно на болісних для неї моментах, які формують суб'єктивну картину суто у депресивних тонах. Допомогти людині відокремити свої тривоги від реальної життєвої ситуації, особливо, якщо безпосередньо зараз її життя триває «тут і тепер», а не у жахливих уявленнях «що може статися» (людина забуває, що навіть у мирному житті можна загинути через непередбачуваний збіг обставин на кшталт падаючої на голову цеглини, але це не означає, що людина нормально не жила через страхи таких подій).

-    Встановлення послідовності подій. Повторення повідомлених фактів у їх причинно-наслідковій або часовій послідовності, підкреслюючи роль особистих зусиль. Прийом для заспокоєння логічністю міркувань.

-        Подолання хибного відчуття «винятковості» ситуації. Тактовно підкреслити, що аналогічні ситуації окупації, нажаль, зустрічаються в житті багатьох людей і раніш (наприклад, у другій світовій) і зараз. І люди переборювали та переживали такі ситуації і раніш і тепер. Ця ситуація не рок виключно для даної людини. Тоді вона розуміє, що не є винятково невезучою, і що є приклади подолання.

-  Звернення до минулих життєвих успіхів і досягнень. Згадати разом із людиною основні життєві успіхи та минулі переборені труднощі, фіксуючи увагу на спроможності до подолання й даної кризової ситуації, реалізації продуктивного життєвого шляху і соціальної значущості життя («Переборювали проблеми ранішепереборемо й тепер»).

13.      Нагадую прийоми активного слухання, які можна застосувати при телефонному спілкуванні:

-     Повторення утримання контакту постійне підтвердження уважного слухання та розуміння.

-  Розробка. Поглиблення в тему.

-  Вербалізація. Словесне визначення того, що відчуває та розуміє людина.

-     Інтерпретація. Висловлення гіпотез, що вказують на існування певних різноманітних аспектів критичної ситуації, що не сприймаються, або не враховуються людиною, а також на можливі способи розв’язання ситуації.

-   Планування. Спонукання до обговорення подальших можливих кроків щоб якщо не повністю уникнути, то хоча б мінімізувати несприятливі наслідки.


14.  Про всяк випадок наводжу й базові прийоми емпатійного слухання:

-  з’ясування («Будь ласка, поясніть це» чи «В цьому полягає проблема, як Ви її розумієте?»);

-   перефразовування («Як я зрозумів Вас…», «Якщо я правильно розумію, Ви говорите…», «Іншими словами… Ви вважаєте…» та ін.);

-  віддзеркалення («Мені здається, що Ви відчуваєте…», «Ви дещо (дуже, трохи) засмучені»);

-   резюмування («Як я розумію, Вашою основною ідеєю є…», «Те, що Ви в даний момент сказали, може означати…») тощо.