Еколого-психологічні наслідки криз, катастроф і лих

Поняття «криза» є одним з найбільш вживаних у сучасній дійсності – політиці, економіці, екології, психології. «Його вживають у тих випадках, коли фіксуються суттєві зрушення атрибутивних ознак, глибокий занепад чогось, погіршення звичних для сприйняття чи існування параметрів з теренів духовності, економіки, культури, міждержавних та міжетнічних стосунків, мистецтва, релігії, зрештою – навколишнього світу», – зазначає В. Крисаченко.
Стосовно екології можна говорити про кризу середовища у цілому та про кризи окремих його складових – природно-географічних, штучних, соціальних. У свою чергу, до природно-географічних належать кризи, що стосуються атмосфери, ґрунтів, ландшафту, водного басейну, рослинного й тваринного світу, світу мікроорганізмів. До штучних – кризи, пов’язані з населеними пунктами, архітектурними спорудами, крім того, з машинами, літаками тощо, а також засобами інформації. І нарешті, до соціальної складової – кризи, пов’язані з великими та малими, формальними та неформальними, структурованими та неструктурованими групами людей, а також окремими людьми.

Екологічна криза – загрозливий для ідентичності системи чи об’єкту процес, що відбувається в екосистемі.
Екологічна криза може впливати на людину двома шляхами – прямим та опосередкованим. Так, коли життєдіяльність людини проходить у екосистемі, яка є джерелом існування першої, і ця екосистема зазнає кризи, то виникає загроза існуванню й самої людини. Наприклад, якщо скотарське плем’я знищило степ, у якому випасалася його худоба, то і самому племені починає загрожувати небезпека. Індіанці, для яких домівка тропічний ліс, втрачають основу свого існування, якщо цей ліс вирубують або спалюють. Але у сучасному суспільстві життєдіяльність людини минає, головним чином, у штучному або штучно-природному середовищі. У цьому разі, екологічні кризи впливають на людину опосередковано, здебільшого вони стають негативним психологічним фактором середовища або мають віддалені наслідки. Наприклад, масове вирубування лісів Амазонії спричинить зміну газового складу атмосфери, який у свою чергу призведе до погіршення самопочуття усього населення Землі. Руйнування галогенною промисловістю озонового шару атмосфери, що спостерігається над Антарктидою, може призвести до збільшення захворювань на рак шкіри у Австралії, Аргентині та Новій Зеландії. Таким чином, локальна криза може мати досить поширені наслідки.
Поняття «екологічна катастрофа». Несподівані лиха (саме таке визначення дається катастрофам у довідковій літературі) мають найрізноманітнішу природу, це аномальне явище характеризується перш за все наявністю двох ознак: а) невисокою ймовірністю кожного конкретного випадку; б) особливою складністю наслідків.
Слід також зазначити, що оскільки будь-яка катастрофа відбувається у певному середовищі, то вона буде за своїм статусом екологічною катастрофою.
За винятком тих стихійних лих, що оминають освоєні людиною території, катастрофи викликають тотальне потрясіння життєвих основ окремих категорій населення та суспільства у цілому. Окрім загибелі людей, вони призводять до зміни звичного укладу життя (така зміна може бути миттєвою або порівняно пролонгованою у часі), фізичних пошкоджень, масових стресів, зростання девіантної поведінки. Мобілізація зусиль та ресурсів для ліквідації наслідків катастрофи не проходить безслідно й для тих, хто не був у епіцентрі подій. Наслідки найбільш значних катастроф (наприклад, Чорнобильської) відчуваються далеко за межами регіону, де відбулась катастрофа.
Отже, екологічна катастрофа – це гостра форма екологічної патології, що має важкі соціальні та екологічні наслідки.
За рівнем соціальності, тобто за рівнем впливу соціального фактору, що призвів до екологічної катастрофи, А. Пригожин виділяє такі типи катастроф:
  1. Природні. Хоча існують думки, що певна діяльність людства може призвести до стихійних лих (наприклад, ядерне випробування може спричинити потужний землетрус), але, як правило, у виникненні цього типу катастроф людський фактор не відіграє жодної ролі. За часом протікання дія одних стихійних лих таких, як цунамі, урагани, землетруси – стрімка, миттєва, а інших (посухи або повені) – має пролонгованість у часі. До цієї групи входять і катастрофи неземного походження, наприклад, падіння Тунгуського метеориту. Людство поки що не здатне відвернути удар стихії, але у нього є достатній досвід, щоб знати як потрібно протистояти виклику природи, як уникнути невиправданих втрат. І якщо передбачити падіння метеориту дійсно неможливо, то цунамі у прибережних районах або землетруси у гірських, не повинні заставати зненацька.
  2. Екологічні або соціо-природні. Причиною таких катастроф є антропогенна дія на природу, а через неї – на людину. Деякі наслідки згубного впливу діяльності людини на довкілля вже мають незворотний стан (так, Чорнобильська 30-кілометрова зона навряд чи коли-небудь стане придатною для життя), інші наслідки ще можна подолати, але на це потрібно витратити дуже багато часу і коштів.
  3. Технічні. До цього типу катастроф належать аварії у створених людиною матеріальних системах: вибухи, пожежі, обвали. Відносна короткостроковість та обмеженість у просторі таких катастроф не знижує складності та трагічності їхніх наслідків, адже у таких катастрофах гинуть впродовж року тисячі людей.
  4. Соціальні. Соціальні катастрофи призводять до значних втрат серед населення та небажаних зрушень у демографічній та соціальній структурах суспільства. Причинами соціальних катастроф є війни та широкомасштабні репресії.

Може існувати кілька варіантів поєднання, з одного боку джерел виникнення катастроф, а з другого – соціально-психологічних обставин, які ускладнюють наслідки катастрофи. Від такого поєднання залежатиме складність наслідків катастрофи, її небезпечність та масштаб біди.

 

Зростання ознаки

Зростання ознаки

Соціально психологічні причини джерела виникнення

Межі знання

Дисфункції у культурі

Прорахунки

Злочини

 

Природні

 

 

1

А

Б

В

Г
       

Екологічні (соціо-природні)

 

2

        

 

Технічні

 

 

3

        

 

Соціальні

 

 

4

        
Соціально-психологічні проблеми, які виникають під час катастроф, досить різноманітні, але можна виділити найбільш типові серед них, що виникають у багатьох типах катастрофічних ситуацій.
Паніка. Початок катастрофи, як правило, супроводжується панікою серед населення: люди відчувають свою незахищеність перед загрозою і не знають, що потрібно робити. Запобігти паніці та зменшити небезпеку можуть спеціальні заходи, спрямовані на підготовку населення до виживання у небезпечних ситуаціях. Так, у зонах, що вважаються сейсмонебезпечними, людей вчать, як потрібно поводитись під час землетрусу, видаються спеціальні листівки та брошури, у яких надруковані правила поведінки населення під час потужних підземних поштовхів. Катастрофічні наслідки зменшує і чітке та детальне планування роботи рятівних та інформаційних закладів, що відбувається заздалегідь.
Чутки. Вкрай негативно на розвиток катастрофічної ситуації впливають чутки, що починають ширитися за деякий час після початку катастрофи. У цьому випадку необхідно подбати про ефективне функціонування інформаційних засобів.
Проблеми адаптації до різкої зміни екологічної ситуації та укладу життя. Під час катастрофи люди можуть втрачати близьких, житло, заощадження, здоров’я. Психолог у такому випадку має допомогти пережити втрати, подолати стрес або депресію, допомогти знайти втрачений смисл життя та побудувати плани на майбутнє.
Отже, до найгостріших проблем, пов’язаних з психологічною адаптацією у кризовій ситуації належать:
  • різка зміна способу життя;
  • втрата близьких;
  • втрата смислу життя.